Підсумок розмови із Мирославом Мариновичем

У цей час, коли запитань залишається більше, ніж відповідей, дуже важливо продовжувати шукати істину.

“В Україні народилося нове покоління – це покоління, про яке вперше можна сказати, що воно не знає смаку рабства”, – говорить Мирослав Маринович про молодь. Яка доля цього покоління? Про це та інше вчора ми поговорили із Мирославом Мариновичем.

expert

Yulia Vasyliv Пане Мирослав, маю два питання: 1. Які Ваші прогнози щодо майбутнього Росії? Що може чекати на цю країну в плані подальшого розвитку? 2. Чи можна казати, що на Майдані відбулося творення національної ідеї України? Особливо зважаючи на те, що є люди, які не все розуміють, підтримують та сприймають.

Myroslav Marynovych: 1) Нинішня агресія Кремля проти України – це початок кінця режиму Путіна. В Росії його падіння піде за іншим і, напевно, боліснішим сценарієм, ніж упав режим Януковича. Але цей процес буде тим швидший, чим швидше Україна ставатиме успішною європейською державою. Імперська парадигма Росії вичерпала свій історичний час, і якщо російський народ це вчасно зрозуміє, ще можна буде уникнути цілковитого геополітичного краху. Тут дуже багато буде залежати від настроїв в Україні та від її політики. Шок від агресії і цілком природні антикремлівські емоції мають змінитися розумінням, що шанси України полягають у мобілізації світлого духу народу, у розбудові країни на основі одвічних цінностей. Це матиме невідпорний вплив на Росії і дозволить усім нам уникнути страхітливих руйнівних сценаріїв. Щоб у випадку Росії не сталося те, що сказав Шевченко щодо Польщі: “Польща впала – та й нас задавила”.

2) Не думаю, що вже сформульовано національну ідею, але й без цього на Майдані й у відповідь на анресію Росії сталися визначальні зсуви у свідомості українців, які стануть елементами концепції нової України. По-перше, на Майдані зникла гострота сприймання російської чи української мови. Мало значення не те, якою мовою ти говориш, а те, якою є твоя громадянська позиція. Коли поруч з тобою російськомовний чоловік іде на смерть за такі ж цінності, які є у тебе, його російська мова перестає бути інструментом імперіальної політики. Цей феномен (до речі, повтор феномену “помаранчевого” Майдану) – це надзвичайний зсув у ментальності українців, який стане одним із революційних елементів національної ідеї. По-друге, незалежність, європейськість і демократичність України стали цінностями, за які люди готові були віддати своє життя. Оцей ціннісний наголос є також революційним здобутком Майдану, який вплине на бачення українцями і світу, і себе самих. Фактично, Майдани по всій Україні стали кузнями нової інтегральної ідентичності, на якій формуватиметься реальна (а не декларативна) українська політична нація.

Lily Borovets Майдан став своєрідним катарсисом для українців, які відстоювали свої цінності різними методами, в тому числі коктейлями Молотова та палаючими шинами. На Вашу думку, наскільки європейці, де рівень протестних настроїв відносно низький, готові прийняти українців такими як ми є? І чи можна говорити, що на #’євромайдан’і ми боролись за “європейські цінності”, чи все ж таки тут народились цінності нової держави, що залишаються не до кінця зрозумілими для західного світу?

Myroslav Marynovych: Західній Європі від самого 1989 року важко було прийняти колишні підкомуністичні народи, які несли в собі іншу історичну пам’ять. Та друга Європа мусила трохи розсунути рамки “традиційної” Європи, щоб знайти собі легітимне місце. Певний час ніша була відкрита і для України, але потім – з вини передусім українців, хоч і не без вини Заходу – вона закрилася. Підсвідомо Європа віднесла нас до категорії “варварів”, які не готові прийняти тонкі технології європейської цивілізації. Чимало європейців були переконані, що для всіх буде краще, якщо цими незрозумілими українцями й далі керуватиме “прогнозована” Росія. Майдан, а тоді Крим зламали обидва стереотипи. По-перше, українці виявилися єдиною європейською нацією, яка в нинішній час готова ставати під кулі за свій європейський вибір. Врешті-решт, Європа засоромилась, що вона це недооцінила. По-друге, путінська Росія виявилася далеко не такою прогнозованою, як від неї очікували. Ось чому сьогодні для України знову відкрилася європейська ніша – відкрилася дуже широко. І дуже важливо, щоб своїми необачними емоціями ми ту нішу самі ж не закрили.

Maryana Stupinska Пане Мирославе, будучи сама зі Львова, останніми днями я багато спілкуюсь з друзями-знайомими з Криму. Зараз молодь в Криму часто не відчуває війни, там російські війська сприймаються як нормальне явище, молодь вірить, що вони захищають їх, не всі, правда, можуть пояснити, від чого. Розповсюджені думки про те, що батьки таки вважають, що колись в них забрали батьківщину-Росію, хоча покидати своє місто, щоб переїхати, люди не будуть. Молодь таки себе ідентифікує з Україною. Що може молодь з центру-заходу, зрештою, сходу робити, щоб в майбутньому бути з Кримом не лише однією країною територіально, але й у свідомості?

Вважаю, що влада зараз певним чином права, що провокацій дуже варто боятись, адже самі кримчани не вважають, що Україна їм зараз має допомогти, не хочеться ставати для Криму такими “визволителями”, як колись СРСР став для Заходу України.

Myroslav Marynovych: Так, тільки молоді й під силу це зробити, оскільки їй найлегше подолати стереотипи. Сучасна молодь взагалі живе у “великому світовому селі”, і якщо в неї буде вибір між “контрольованою демократією” Путіна, що затискує свободу інформації, і вільним контактуванням зі світом, яке їй може забезпечити демократична Україна, то вона, заспокоївшись, вибере саме друге. Дії Путіна якраз і викликані тим, що він усвідомив: він поверне собі Україну або зараз, або вже ніколи. Я не пророк і не знаю, куди зверне Крим. Але пам’ятаймо, що проросійські настрої можуть бути збалансовані проукраїнським вибором кримських татар. Тому якщо Україні вдасться витримати цей раунд і утвердити в Україні цивілізовану модель співжиття, ми станемо свідками засадничих геополітичних зрушень.

маринович                Фото: Новости Донбаса

Christina Balahush Доброго дня, пане Мирославе! Якщо повернутись до листопада 2013 року, до початку революції, чи можна б було передбачити всі ті події, які відбулись протягом останніх місяців і невеличку перемогу, яку ми отримали?

Myroslav Marynovych Думаю, передбачити хід подій було неможливо. Можна було лише мати віру, що Україна, перейшовши через великі страждання, врешті-решт вирветься з зашморгу, накинутого Януковичем. Скажімо, у мене така певність була: ми взагалі є свідками та учасниками великого геополітичного переполюсування нашої частини світу з Москви на Київ. Але ніхто не міг і все ще не може сказати, яку ціну ми за це заплатимо. Отже, достатньо окресленою є вихідна точка А і прикінцева точка Б, але осягнути конкретну траєкторію руху під силу лише Богові.

Olena Sharvan Пане Мирославе, хочу запитати вас про діяльність української Гельсінської Спілки. Як вона зараз допомагає покращити ситуацію в Україні, зокрема у правозахисній сфері? Я добре знайома із діяльність її прототипу в Польщі. Однією з шокуючих відмінностей є бажання спілкуватися та співпрацювати з новими людьми. Я уже кілька років пробую нав’язати контакт в Україні, однак напотикаюся на цілковитий “ігнор”.

Myroslav Marynovych Українська Гельсінська Спілка – це насправді мережа правозахисних організацій. Як на мене, найпотужнішою її складовою є Харківська правозахисна група, яка має свій потужний сайт, що його легко знайти в інтернеті. Проте всі правозахисні організації гранично перевантажені, тому що в умовах України мають виборювати елементарні умови для існування, що в інших, благополучніших демократичних країнах забезпечується само собою. Прошу Вас повірити, що це не якась міфічна схильність до ізоляціонізму, а просто перманентний стрес, який відбиває охоту думати у вільну хвилину про щось інше, крім відпочинку. Утім, з Харковом усе-таки спробуйте…

Jarosław Kit Останні місяці за кордоном багато Українців (більшість молоді) активно підтримують Україну. Мітингують, роблять збірки коштів і речей, дають інтерв’ю. А що ж врешті конкретно має мінятися в Україні, щоб ці молоді люди, випускники Західних ВУЗів, спеціалісти, могли почати повертатися до дому?

Myroslav Marynovych Напевно, передусім має бути елементарна безпека. Коли фюрер сусідньої країни остаточно збожеволів і в другій декаді ХХІ століття брутально окуповує частину української території, ставлячи всіх перед реальною перспективою війни, – в цих умовах українська молодь масово з-за кордону не повертатиметься. Але навіть якщо би не було загрози війни, молодь на Заході вже скуштувала впорядкованого життя і вважає своє життя надто коротким, щоб іти на жертву і зануритися в корумповану систему освіти, науки чи медицини. Ніхто тут не може бути суддею – можна лише схилити голову в пошані до тих, хто все-таки докладає активних зусиль, щоби зсередини українського суспільства виборювати нові рівні свободи та порядку.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s